Понеділок, 21 Серпень 2017

Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів

Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів

 

 Відповідно до Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, тобто це такий вид захисту цивільних прав. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Постановою КМУ від 29.06.1999 р. "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів". До таких документів відносяться:

  1. 1.1.Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сумпередачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

2. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов’язанням до закінчення строку виконання основного зобов’язання.

3. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями.

4. Документи, що встановлюють заборгованість підприємств, установ, організацій за відрахуваннями (через Державний комітет з питань науки та інтелектуальної власності) творчим спілкам України за використання творів літератури і мистецтва

5. Документи, що встановлюють заборгованість батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей, які потребують тривалого лікування, у дошкільних закладах освіти, загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах, дитячих будинках.

6. Документи, що встановлюють заборгованість батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання, у загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабілітації.

7. Диспаша (розрахунок з розподілу загальної аварії), не оскаржена в установлений термін або оскаржена, але залишена судом у силі.

8. Документи, що підтверджують заборгованість притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов'язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди.

9.Договори лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу.

10. Документи, що встановлюють заборгованість орендарів з орендної плати за користування об'єктом оренди.

11. Векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку.

12. Нотаріально посвідчені товарні та фінансові аграрні розписки.

13. Документи, що підтверджують заборгованість з виплати дивідендів.

 Для одержання виконавчого напису для кожного із вищевказаних випадків подається різний пакет документів передбачений вищезгаданою Постановою. Основною умовою для вчинення виконавчого напису є те, що подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Стягнення за виконавчим написом здійснюється в порядку передбаченим ЗУ "Про виконавче провадження".

При вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевіряє безспірність заборгованості перед кредитором, а перевіряє лише наявність пакету документів згідно переліку та факт надіслання вимоги боржнику (ВГСУ 07 вересня 2016р. у справі № 910/32719/15).

Згідно п. 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Таким чином, за змістом п.1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а також п.п.284 та 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.ст.87 та 88 ЗУ «Про нотаріат»  заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені наведеним вище Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та підтверджують безспірність заборгованості. При цьому, дії нотаріуса при вчиненні виконавчого напису мають бути спрямовані на перевірку безспірності заборгованості.

Згідно діючого Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України виконавчий напис має містити:

-  дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

-  найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача;

- найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

-  строк, за який провадиться стягнення;

- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

-  розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

-  номер, під яким виконавчий напис зареєстровано;

-  дату набрання чинності виконавчим написом;

-  строк пред’явлення виконавчого напису до виконання;

-  підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою.

Виконавчий напис нотаріуса визнається таким, що не підлягає виконанню при відсутності оригіналів фінансового чеку та опису вкладення, які підтверджують направлення боржнику вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання.

 Отже, ще декілька основних умов при яких повинен вчинятися виконавчий напис:

  1. Документи, що підтверджують заборгованість, повинні бути оформлені у відповідності до вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

  1. 1.2.Банк має проінформувати боржника про розмір заборгованості до моменту вчинення напису, що повинно підтверджуватися відповідними письмовими доказами.
  2. 2.3.Обов'язкова перевірка нотаріусом наявності або відсутності спору між сторонами щодо заборгованості.

Підставами для оскарження може бути як порушення процедури вчинення виконавчого напису, так і неправомірність вимог кредитора.

Зміст договору довічного утримання (догляду) та умови його виконання

 Зміст договору довічного утримання (догляду) становлять права та обов'язки сторін. Відповідно до статей 744, 749 ЦК набувач зобов'язується систематично забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом. Утримання полягає у матеріальному забезпеченні, яке може мати натуральну (харчування) чи грошову (грошові суми) форму. Види забезпечення та догляду відчужувача сторони вказують у договорі. Це може бути надання житла, організація щоденного харчування, зокрема, власного приготування, придбання продуктів харчування, предметів гігієни, побутової хімії, забезпечення необхідним одягом (купити, замовити, пошити), виплата грошових сум, організація медичного обслуговування, санаторно-курортного лікування, виклик і оплата послуг перукаря, водія та ін., прибирання квартири (будинку) тощо. Види догляду та утримання мають бути конкретно названі в договорі, наприклад, виклик перукаря щомісячно, надання харчування власного приготування три рази на день з переліком страв. Відсутність у договорі чітко визначених видів матеріального забезпечення та догляду впливає на можливість відчужувача розірвати договір в зв'язку з порушенням набувачем своїх обов'язків щодо надання такого утримання (догляду). Закон особливо виділяє обов'язок набувача по забезпеченню відчужувача житлом у будинку (квартирі), переданому йому за договором довічного утримання (догляду). Так, якщо сторони передбачають даний вид утримання, то ст. 750 ЦК вимагає, щоб у договорі була конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати. Стосовно інших видів забезпечення існує загальне правило, що останні з урахуванням їх характеру та особливостей повинні надаватися відчужувачу за договором довічного утримання (догляду) систематично. Згідно зі ст. 751 ЦК матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка піддягає індексації у порядку, встановленому законом.

Незважаючи на безспірну важливість визначення сторонами в договорі видів утримання (догляду) відчужувача ч. 1 ст. 749 ЦК встановлює, що у договорі не повинні, а лише можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення та догляду (опікування), якими набувач має забезпечити відчужувача. У разі якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені в договорі або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, спір щодо цього має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. В зв'язку з останнім постає питання - для чого укладається договір довічного утримання (догляду), якщо обов'язки набувача перед відчужувачем щодо видів матеріального забезпечення та видів догляду (опікування) можуть конкретно не визначатися у договорі? Очевидно, ст. 749 ЦК має застосовуватися лише у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, які не були передбачені сторонами на момент укладення договору і необхідність у яких виникла у відчужувача пізніше. Оскільки договір довічного утримання (догляду) укладається з метою надання матеріального забезпечення та догляду (опікування) відчужувачу, види, розмір, порядок, строки надання утримання (догляду) повинні бути названі у договорі якомога детальніше, а не визначатися судом відповідно до засад справедливості та розумності у разі виникнення спору щодо цього.

Отже, набувач за договором довічного утримання наділений такими обов'язками: надавати відчужувачу довічно конкретні види матеріального забезпечення (у натуральній та/або грошовій формі) та/або догляду (опікування) у строки, передбачені договором; забезпечити відчужувача житлом у випадку, якщо такий обов'язок передбачений договором; поховати відчужувача, навіть якщо такий обов'язок не був передбачений договором (ч. З ст. 749 ЦК). При цьому, якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, то витрати на поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Закон, забезпечуючи виконання договору довічного утримання (догляду), у ст. 754 ЦК встановлює, що :

- набувач не може до смерті відчужувача передане йому за договором довічного утримання майно продати, обміняти, подарувати, укласти щодо нього договір застави чи передати у власність іншій особі на підставі іншого правочину;

- протягом життя відчужувача на майно, передане набувачеві за договором довічного утримання, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями набувача;

- втрата, знищення, пошкодження переданого майна не припиняє дію договору довічного утримання (догляду) і не є підставою для припинення чи зменшення обсягу обов'язків набувача перед відчужувачем.

Договір довічного утримання (догляду), укладений з набувачем - фізичною особою, передбачає особисте виконання обов'язків набувачем. Лише у разі неможливості подальшого виконання останнім своїх обов'язків з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача за договором можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача (тобто особі, яка є відомою відчужувачу) або іншій особі за згодою сторін (ч. 1 ст. 752 ЦК).

До прав набувача належить право вимагати розірвання договору довічного утримання (догляду). Слід наголосити, що набувач при реалізації цього права не обмежений ніякими умовами та поважними причинами (п. 2 ч. 1 ст. 755 ЦК).

Відчужувач має право: вимагати від набувача належного виконання передбачених договором обов'язків (статті 749, 750 ЦК); заміни майна, що було передане за договором довічного утримання набувачеві, за згодою останнього (ст. 753 ЦК); вимагати в судовому порядку розірвання договору у разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини ( ст. 755 ЦК). Припинення договору довічного утримання (догляду). Згідно з ч. 2 ст. 755 ЦК договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача. Оскільки набувач зобов'язаний забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом протягом життя, то відповідно смерть відчужувача припиняє зобов'язання його виконанням (ст. 599 ЦК).

Договір також може бути припинений за домовленістю набувача та відчужувача (ст. 604 ЦК); поєднанням набувача та відчужувача в одній особі, наприклад у разі спадкування (ст. 606 ЦК); звільненням відчужувачем одержувача від його обов'язків за договором, тобто прощенням боргу (ст. 605 ЦК).

На вимогу однієї зі сторін договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду відповідно до ст. 755 ЦК. Так, на вимогу відчужувача майна за рішенням суду договір може бути розірваний у разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (ч. 1 ст. 755 ЦК). У такому випадку відчужувач набуває право власності на майно, яке він передав за договором, і відповідно має право вимагати від набувача його повернення (ч. 1 ст. 756 ЦК). При цьому витрати, які поніс набувач у зв'язку з утримання та/або доглядом відчужувача, відповідно до умов договору довічного утримання (догляду) поверненню не підлягають.

За рішенням суду договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний також і на вимогу набувача (ч. 1 ст. 755 ЦК). Як вже зазначалося закон не встановлює ніяких умов, причин або випадків для такого розірвання. Воно може бути викликане, наприклад, заміною набувача в зв'язку з неможливістю останнього виконувати обов'язки за договором. Саме у такому випадку, у разі задоволення вимог набувача, суд може залишити за ним право власності на частину майна з урахуванням часу, протягом якого він належно виконував обов'язки за договором довічного утримання (догляду) відповідно до ч. 2 ст. 756 ЦК.

Під час строку дії договору довічного утримання (догляду) можливе настання таких обставин, як смерть набувача (фізичної особи) або припинення юридичної особи-набувача, що істотно впливають на дію договору.

Так, у разі смерті фізичної особи-набувача його права та обов'язки переходять до спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, передане відчужувачем (ч. 1 ст. 757 ЦК). При цьому якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, переданого відчужувачем, то право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом. Якщо ж у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, то право власності на це майно набуває відчужувач. За таких обставин договір довічного утримання припиняє свою дію.

У разі припинення юридичної особи-набувача за договором довічного утримання (догляду) настають правові наслідки, передбачені ст. 758 ЦК:

-якщо у юридичної особи є правонаступник, то права та обов'язки за договором переходять до нього;

- якщо юридична особа ліквідується, то договір припиняє свою дію і майно повертається відчужувану;

- якщо в результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно перейшло до її засновника (учасника), то відповідно до нього переходять і права та обов'язки за договором довічного утримання (догляду).

�ності або відсутності спору між сторонами щодо заборгованості.

Підставами для оскарження може бути як порушення процедури вчинення виконавчого напису, так і неправомірність вимог кредитора.

 

Read more

Новини з податкової

Новини з податкової:

ДФС України надані роз’яснення окремих питань визначення бази оподаткування плати за землю

Подільська ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області інформує, що Державною фіскальною службою України надані роз’яснення окремих питань адміністрування плати за землю (далі – Плата) у 2017 році, встановленої розділом ХІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), переважно для земельних ділянок у межах населених пунктів.

Базою оподаткування Платою є вартість земельної ділянки визначена як величина рентного доходу – доходу, який можна отримати від землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки, що визначений за встановленими і затвердженими нормативами у порядку виконання нормативної грошової оцінки (ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» (далі – Закон).

Нормативна грошова оцінка – оцінка, яка на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 Закону), може проводитися з періодичністю не рідше ніж один раз на:

-           5 - 7 років для земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, а також земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів;

-           7 - 10 років для земельних ділянок несільськогосподарського призначення, розташованих поза межами населених пунктів.

Нормативна грошова оцінка виконується юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» (частина третя ст. 18 Закону), для визначення: розміру земельного податку; орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Отже, для цілей визначення розміру бази оподаткування Платою використовується величина нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Кодексу (п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Кодексу).

Відомості про величину нормативної грошової земельної ділянки, а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (частина перша ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі – Закон про Кадастр), включаються до Державного земельного кадастру (далі – Кадастр) – єдиної державної геоінформаційної системи відомостей про землі, що розташовані в межах державного кордону України, зокрема їх цільове призначення, дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, у тому числі й при справлянні Плати (ст. 2 Закону про Кадастр).

Кадастр як інформаційна (автоматизована) система передбачає підстави внесення до нього відомостей не тільки про: цільове призначення земель як складової заходів із землеустрою території (частина друга ст. 21 Закону про Кадастр); нормативну грошову оцінку земель, як складової оцінки землі (частина сьома ст. 21 Закону про Кадастр), а також інформації про документацію із землеустрою, оцінки земель та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (частина тринадцята ст. 21 Закону про Кадастр).

При цьому, п. 271.2 ст. 271 Кодексу встановлено, що передбачене ст. 23 Закону прийняття рішення рад щодо затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період), а у іншому разі, наприклад, офіційне оприлюднення відповідного рішення рад відбулося після встановленого строку, норми відповідних рішень щодо затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З огляду на встановлену ст. 18 Закону періодичність виконання та затвердження органами місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки земельних ділянок, п. 286.2 ст. 286 Кодексу передбачено, що при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

 У подальшому, тобто з настанням чергового строку виконання нормативної грошової оцінки, довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. При цьому, у період затвердження органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки земельних ділянок у порядку, визначеному ст. 23 Закону, величина нормативної грошової оцінки обчислюється із використанням коефіцієнтів індексації, визначених відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Кодексу.

Для визначення бази оподаткування Платою за 2017 рік, платники обчислюють таку, керуючись ст. 21 Закону про кадастр, враховуючи: нормативну грошову оцінку земель,  дату затвердження (набрання чинності) технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки, які обчислюються кумулятивно залежно від дати затвердження (набрання чинності) рішення про нормативну грошову оцінку земельних ділянок у межах населеного пункту.

****

До уваги платників ПДВ: внесено зміни до Порядку електронного адміністрування ПДВ

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2017р.№536 внесено зміни до Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість.

Змінами Порядок приведено у відповідність із нормами Податкового кодексу, які діють з початку 2017 року,зокрема:

-           виключено норми щодо відкриття додаткових електронних рахунків сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спецрежиму;

-           врегульовано питання перенесення значення реєстраційної суми ПДВ у випадку реорганізації платника;

-           передбачен можливість сплати до бюджету податкових зобов’язань за уточнюючими розрахунками через електронні рахунки в СЕА.

Окрім того, прописана норма, яка передбачає повернення надміру сплачених податкових зобов’язань з податку, зарахованих до бюджету з електронного рахунка платника податку в порядку, визначеному пунктом 200 1.5 Кодексу. Відповідне повернення здійснюється шляхом перерахування таких коштів виключно на електронний рахунок платника податку, а у разі його відсутності на дату звернення платника податку із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку чи на дату фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податку в установі банку.

Крім того, визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 25.01.2012 р. № 73 «Про затвердження критеріїв, у разі відповідності яким платник податку на додану вартість вважається таким, що має позитивну податкову історію».

Відкоригований Порядок діє з 22 липня поточного року.

****

Контакт –центр ДФС надає інформаційні послуги

Контакт-центр ДФС надає фізичним та юридичним особам інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування, державної митної справи, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДФС, а також щодо роботи Акредитованого центру сертифікації ключів ІДД ДФС.

Контакт-центр ДФС функціонує за єдиним багатоканальним номером телефону 0 800 501 007 та електронною адресою поштової скриньки This e-mail address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it. (для отримання інформаційно-довідкових послуг без використання електронного цифрового підпису). 

Надання інформаційно-довідкових послуг здійснюється з 8 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. (крім вихідних та святкових днів);

Вартість послуг Контакт-центру зі стаціонарних телефонів безкоштовна, з мобільних телефонів оплата дзвінків здійснюється за тарифами оператора мобільного зв'язку (або за наявним механізмом саll-bасk - вартість послуг безкоштовна).

Відповіді надаються за вибором особи: телефоном, факсом, електронною поштою.

Контакт-центр приймає звернення від фізичних та юридичних осіб на сервіс «Пульс» ДФС України щодо неправомірних дій або бездіяльності, можливих корупційних правопорушень у сфері службової діяльності з боку конкретних посадових осіб структурних підрозділів ДФС та її та територіальних органів. Заявники можуть надати Інформацію за телефоном 0800-501-007, обравши на інтерактивному голосовому автовідповідачі напрямок «4», та на електронну адресу: This e-mail address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it. .

****

Платник єдиного податку йде у відпустку

Відповідно до пп.295.1 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів (п.295.5 ст.295 ПКУ). Інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим додаванням копії листка непрацездатності подається за заявою у довільній формі (пп.298.3.2 п.298.3 ст.298 ПКУ).

****

До місцевих бюджетів півночі Одещини надійшло понад 2 мільйони гривень податку на нерухомість

В порівнянні з відповідним періодом минулого року надходження зросли в 6 раз, майже на 2 млн. грн. Юридичні особи сплатили до місцевих скарбниць 1,9 млн. грн., що на 1,5 млн. грн. більше аналогічного періоду минулого року, а фізичні особи сплатили в 30 раз більше ніж за відповідний період минулого року, що склало 467,8 тис.грн.

Подільська ОДПІ нагадує, що зараз триває кампанія по сплаті податку на нерухоме майно та плати за землю фізичними особами.

Фізичні особи, які мають у власності нерухомість, отримують від фіскальних органів податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Фізична особа-платник податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення повинна сплатити відповідну суму до відповідного місцевого бюджету.

Слід зауважити, що за порушення термінів сплати податків платники притягуються до відповідальності у вигляді штрафу від 10% до 20% своєчасно несплаченої суми.

Податок на нерухоме майно обчислюється за 2016 рік, при цьому база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості обраховується на підставі  даних державного реєстру.

З метою недопущення несвоєчасної сплати податку власникам об’єктів нерухомого майна, які володіють житловими будинками площею понад 120 м², квартирами площею понад 60 м² або об’єктами нежитлової нерухомості у разі неотримання податкових повідомлень-рішень на сплату податку, або ж якщо платник податку виявить розбіжності в наявній у нього інформації про об’єкт нерухомості, він має звернутися з оригіналами документів на нерухомість до податкової інспекції, за своїм місцем реєстрації.

В цьому випадку контролюючі органи зроблять нарахування відповідно до оригіналів документів, які надасть платник податків, та вручать нове податкове повідомлення-рішення.

Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

 

Сектор організації роботи Подільської ОДПІ

ГУ ДФС в Одеській області

Read more

Календар новин

<< < Серпень 2017 > >>
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
22 23 24 25 26 27
28 29 30 31