Бюро безоплатної правової допомоги інформує

Правове регулювання права постійного користування земельними ділянками

для фермерських господарств

 

У недалекому минулому найбільшими постійними земле-користувачами були підприємства державної та комунальної форм власності. Протягом першого десятиріччя незалежності значна частина цих підприємств реорганізувалася в процесі корпоратизації та приватизації. Поряд з цим, новоутворені підприємства-землекористувачі продовжували, а деякі – продовжують й досі користуватися земельними ділянками, часто не отримавши нові право-встановлюючі документи. 

У зв’язку з цим, на практиці зазвичай виникає два питання: 1) чи припиняється право постійного користування земельною ділянкою в разі припинення землекористувача шляхом реорганізації, і 2) чи припиняється право постійного користування земельною ділянкою, якщо землекористувач, який має у постійному користуванні земельну ділянку, але не може мати її на такому праві відповідно до чинного законодавства, не переоформив право на земельну ділянку? 

На підставі вище викладеного та в рамках реалізації проекту Міністерства юстиції України «Я маю право!», працівниками Окнянського бюро правової допомоги Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги було підготовано дану статтю.                                                            

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Основного Закону України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідатиїй.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону (ст. 14).

У відповідності до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Так, згіднозі ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 6 розділу 10 Земельного кодексу України (в редакції від 2002 року) встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до Закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Положення пункту 6 розділу 10 Земельного кодексу України втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005 р.

Їх визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення п. 6 розділу 10 «Перехідні положення» Земельного кодексу України «в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення». Діяцього пункту втратила чинність з 22.09.2005.

Те саме стосується і пункту 6 Постанови Верховної ради Української РСР «Про земельну реформу», положення якого визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) на підставі вище зазначеного рішення Конституційного суду в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Згідно ст. 8 Основного Закону України норми Конституції України є нормами прямої дії, а тому зазначене підкреслює безумовність їх виконання будь-якими суб’єктами права.

Стаття 69 Закону України «Про Конституційний суд України» від 16.10.1996 р. № 422/96-ВР встановлює, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, особи, які користуються землею на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не зобов'язані вчиняти дії, пов’язані із переоформленням їх права постійного користування.

Про відсутність обов’язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування йдеться і в постанові Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою». В частині 2 цієї Постанови визначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю та державніакти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадяна до юридичних осіб.

Зазначена позиція висвітлена також і в листі Держкомземувід 27.11.2009 № 20982/17/4-09 в якому відзначається, що на сьогодніпідстави (зобов'язання) щодо переоформлення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на право оренди, якщо не змінювалась організаційно-правова форма товариств чи його назва, відсутні.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у своєму лист від 31.07.2006 р. № 5558, посилаючись на Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005 р., також відзначає, що на сьогодні відсутні обов'язкові підстави для переоформлення права постійного користування на землю.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, щодіяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідностатті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповіднодо закону.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право(згідно з рішенняСудовоїпалати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 р. у справі № 6-2329цс16).

 

УВАГА!!! За безоплатною правовою допомогою можна звернутися до Окнянського бюро правової допомоги Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: смт.Окни, вулиця Комарова, 2 (2-й поверх, каб. №22).

Графік роботи- з понеділка по п'ятницю, з 09.00 до 18.00, без обідньої перерви.

Контактний телефон: (04861) 2-20-20

 

Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103

Календар новин

<< < Серпень 2018 > >>
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31