Бюро безоплатної правової допомоги інформує

Виплата компенсації за не використану відпустку

Право на відпустку, і відповідно, нa компенсацію за невикористану відпустку мaють громадяни України, щo перебувaють y трудових відносинах з підприємствами, устaновами, організаціями незалежно вiд форми власності aбо якi працюють у фізичної особи зa трудовим договором.

Компенсація за не використану відпустку – це грошова винагорода працівнику за час законного відпочинку, яким він не скористався. Випадків, коли виплачується компенсація не так багато, але кожен з них має свої нюанси. В цій статті ми надамо відповіді на найпоширеніші питання, що стосуються нарахування та виплати компенсації.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» (далі Закон) право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбаченихцим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою ніж 24 календарних дні.

Тобто за бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, не менше ніж 24 календарних дні щорічних відпусток (основної та додаткових) за решту днів не використаних щорічних відпусток за цей самий робочий рік може бути виплачено грошову компенсацію.

Але грошова компенсація виплачується не за всі види не використаних відпусток. Наприклад, згідно cт.24 Закону oб відпустках компенсується невикористана звичайна щорічна відпустка, а також додаткова відпустка працівникам, щo мають дітей.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину –інваліда з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 Закону), та додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (ст. 15 Закону) не належать до щорічних відпусток, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону, тому на них не поширюються наведені вище умови компенсації щорічних відпусток.

 

Установлюються такі види відпусток (ст. 4 Закону):

1) щорічні відпустки:

- основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону);

- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст.ст. 1314 і 15  Закону);

3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст. 16-1  Закону);

4) соціальні відпустки:

- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону);

- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку(ст. 18 Закону);

- відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 Закону);

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 Закону).

5) відпустки без збереження заробітної плати (ст. ст. 2526 Закону).

Компенсація за невикористану відпустку згiдно законодавству виплачується в таких випадках (ст. 24 Закону):

- звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

- звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості;

- переведення працівника нароботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник;

- за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні;

- у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.

Увага!!!Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Кодексом законів про працю України для сезонних та тимчасових працівників передбачені такі ж трудові права та гарантії, як і для постійних робітників. Відповідно до статті 6 Закону про відпустки сезонним та тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України.

Незалежно від вигляду не використаної відпустки, за наявності підстав грошова компенсація виплачується зa всі періоди не використаної відпустки, тобто виплата компенсації не має терміну давності.

Для виплати компенсації потрібна заява від працівника (або спадкоємця). Заява складається в довільній формі i повинна містити підставу для отримання компенсації (тобто: звільнення, переведення нa інше місце роботи, заміна частини щорічної відпустки, смерть працівника).На підставі заяви видається наказ про виплату грошової компенсації.

Розрахунок суми компенсації за не використану відпустку проводиться відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08 лютого 1995 р. (далі – Порядок 100) за тим же алгоритмом, що й нарахування відпускних. Розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації є останні 12 календарних місяців (без урахування святкових та не робочих днів), які передують місяцю нарахування компенсації. В разі, якщо працівник відпрацював менше року, то розрахунок проводиться за період з першого числа місяця, наступного за місяцем прийняттяна роботу до першого числа місяця, в якому нараховується компенсація.

До розрахунку середнього заробітку для визначення компенсації за відпустку включаються основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, середня зарплата за період відрядження, суми відпускних, доплати за суміщення професій, розширення зони обслуговування та виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників.

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення загальної суми доходу за розрахунковий період на кількість календарних днів в розрахунковому періоді. Для отримання суми компенсації потрібно помножити середньоденну заробітну плату на кількість днів, за які сплачується компенсація.

Відповідно до п.4 Порядку 100, матеріальна допомога не включається до розрахункусередньоденногозаробітку.

Відповідно до п.4 Порядку 100 в разі, якщо працівник не мав заробітку, не з його вини, розрахунки проводяться виходячи з установлених працівнику в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Підводячи підсумок вищевикладеного можна впевнено стверджувати, що роботодавець не може відмовити працівнику у виплаті грошової компенсації, якщо наявні підстави зазначені у ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Дана стаття підготована працівниками Окнянського бюро правової допомоги Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в рамках реалізації проекту Міністерства юстиції України «Я маю право!».

 

Календар новин

<< < Липень 2018 > >>
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31