Окнянське бюро безоплатної правової допомоги інформує

Порядок встановлення факту батьківства та материнства

 У зв’язку з подіями останнього часу, які мають місце в Україні, серед справ про визнання батьківства в судовому порядку та оспорювання батьківства, все більшу кількість у відсотковому відношенні займають справи про встановлення факту батьківства в судовому порядку. Сьогодні молоді люди доволі часто створюють цивільні шлюби, не намагаючись узаконити свої відносини. У кінцевому підсумку це ускладнює відносини особи з державою, яка визнає лише шлюби, які зареєстровані в державних установах - ДРАЦС. І хоча в Україні немає статистики щодо кількості цивільних шлюбів, але в новому СК України питанню цивільних шлюбів вперше приділено значну увагу, оскільки дане явище має місце в суспільному житті.

Ця категорія справ, отримала своє нормативне закріплення в Сімейному кодексі України і є новою не лише для матеріального права, але в першу чергу і для цивільного процесуального права, зокрема його окремого провадження. Підставою до розгляду таких справ є не лише відсутність в них спору про право, але і не можливістю вирішити дане питання в інший не судовий спосіб, оскільки факт батьківства чи материнства встановлюється лише в разі смерті батька чи матері дитини, які не перебували в шлюбі. Юридичною основою до цього є ч. 3 ст. 234 ЦПК України, відповідно до якої "у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про встановлення режиму окремого провадження за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом". Такий підхід законодавця свідчить про те, що окреме провадження не обмежується лише переліком безспірних справ, а й має можливість до його подальшого розширення за рахунок норм матеріального права.

Як визначає чинне законодавство України, підставою для виникнення прав та обов’язків  батьків дитини є засвідчене від них походження дитини. Таке засвідчення здійснюється органами державної реєстрації актів цивільного стану, в порядку передбаченому Сімейним кодексом України (далі - СК).

Слід звернути увагу, що на відміну від визнання та оспорювання батьківства, справи про встановлення факту батьківства розглядаються виключно у випадку смерті чоловіка (оголошення його померлим), який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини та якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Статтею 130 СК України визначено, що у випадку смерті чоловіка, що не перебував з матір’ю дитини у шлюбі, факт його батьківства можливо встановити в судовому порядку. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Як зазначено у ч.1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

З викладеного слідує, що звертатись з Заявою до суду про встановлення факту батьківства можливо лише тоді, коли особа, факт батьківства якої необхідно встановити, померла або її оголошено померлою. Також необхідною умовою звернення до суду, є вчинений запис про батька у відповідності до ст. 135 СК України.

Питання щодо встановлення факту батьківства (материнства) у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, яка вважалася матір'ю останньої, може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні, оскільки права та обов'язки матері та батька грунтуються на походження від них дитини. Разом з тим при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, чи заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч. 1 ст. 135 СК України).

У той самий час у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду (ч. 1 ст. 130 СК України).

До того ж для такого звернення матері дитини до суду повинна бути об'єктивна умова, якою є той факт, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень зроблено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Отже, встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження можливе за кількох умов:

а) смерті чоловіка, який не перебуває у шлюбі із матір'ю дитини;

б) наявності запису у Книзі реєстрації народжень, де відомості про батька записані за вказівкою матері, яка надала своє прізвище своїй дитині;

в) наявності будь-яких відомостей, що засвідчують походження дитини від певної особи.

Заяву про встановлення факту батьківства має право подати до суду мати дитини, опікун або піклувальник дитини, в разі смерті матері під час пологів, чи особа, яка утримує та виховує дитину, родичі, або уповноважений представник закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина, а також сама дитина, яка досягла повноліття (ч. 3 ст. 128, ч. 2 ст. 130 СК України).

Таким чином, дана категорія справ характеризується великою кількістю суб'єктів, які мають право на звернення до суду із заявами про встановлення факту батьківства чоловіка, який помер і який не перебував у шлюбі із жінкою, яка народила дитину. В той самий час усіх цих суб'єктів об'єднує лише одна особливість, вони діють не в своїх особистих інтересах, а в інтересах дитини, оскільки встановлення судом факту батьківства породжує право дитини на спадкування, що передбачається ч.1 ст. 1222 Цивільного кодексу України. Разом з тим за даною категорією справ можуть брати участь і зацікавлені особи, які можуть бути батьками померлого чоловіка, оскільки вони є спадкоємцями першої черги (ст. 1262 ЦК України), чи рідні брати і сестри як спадкоємці другої черги (ст. 1262 ЦК України).

Розгляд справ про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами віднесено до компетенції місцевих загальних судів (ст. 256 ЦПК України). Зазначена категорія справ розглядається в окремому провадженні, яке визначається як вид непозовного цивільного судочинства.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем реєстрації заявника. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду України (ст. 257 ЦПК України).

Відповідно до ст. 258 ЦПК України, у заяві про встановлення факту батьківства необхідно зазначати наступне:

  • який факт необхідно встановити та з якою метою;
  • причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
  • докази, що підтверджують факт який встановлюється.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно листа Верховного Суду України від 01.01.12 р.,  до Заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:

  • докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
  • довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
  • пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.

За подачу Заяви про встановлення факту батьківства сплачується судовий збір у визначеному законом розмірі.

Крім того, підставою для залишення заяви без руху буде відсутність наступних відомостей:

  • не зазначено, який конкретно факт просить вста­новити заявник,
  • з яких причин неможливо одер­жати або відновити документ, що посвідчує цей факт, якими доказами цей факт підтверджується,
  • до заяви не приєднано довідки про немож­ливість одержання чи відновлення необхідних документів.

Звісно, розгляд таких справ потребує наявності доказів, які б безумовно підтверджували факт походження дитини від чоловіка, якого вважають батьком дитини. Такі обставини можуть підтверджуватися як фото, відео матеріалами сумісного проживання жінки і чоловіка однією сім'єю, їх листами, довідками з місця проживання, медичною документацією (картою породіллі), у тому числі і призначення експертизи щодо ДНК дитини і померлого чоловіка. Звісно, проведення судово-медичної експертизи на ДНК є на сьогодні найточнішим доказом по даній категорії справ. Разом з тим проведення таких експертиз кожного разу буде ускладненим, оскільки таке проведення, як правило, завжди буде пов'язане із ексгумацією останків людини. Тому в кожному разі клопотання можуть бути задоволеними лише в разі невідкладної потреби, коли лише від судово-медичної експертизи залежить встановлення факту батьківства відносно дитини чи відмови у встановленні такого факту. Разом з тим для такої процесуальної дії, як ексгумація, необхідно не лише клопотання заявника, але і дозвіл щодо цього близьких родичів такої людини.

Окрім цього, таке клопотання повинно бути забезпечене фінансово, шляхом внесення коштів на депозитний рахунок суду. Розмір таких коштів визначається витратами житлово-комунальної контори та медичної експертної установи.

У разі ж смерті жінки, яка не перебувала в шлюбі, але вважалася матір'ю дитини, факт материнства може бути встановлений судом. Разом з тим це не стосується випадків сурогатного материнства (ст. 123 СК України).

Заява про встановлення факту материнства приймається судом, якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини другої статті 135 СК України. При цьому заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття (ч. 1 та 2 ст. 132 СК України). Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини (ч. 1 ст. 125 СК України).

Як бачимо, Сімейний кодекс України містить в собі виключно процесуальні питання, які стосуються суб'єктів, які мають право на звернення до суду з питаннями щодо встановлення факту батьківства чи материнства в разі смерті батька чи матері, які не перебували між собою в шлюбі. В Сімейному кодексі України звертається увага і на доказову базу таких фактів. У той самий час сам ЦПК України не зазначає такої категорії прав. Відсутність інформації про дану категорію справ, яка є до того ж новою для окремого провадження, ускладнює можливість звернення особи до суду за захистом інтересів, у першу чергу малолітніх осіб.

 

Календар новин

<< < Грудень 2017 > >>
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31