Оголошено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги

adv ogolosh


Оголошено конкурс з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.11.2017 № 4300/7 «Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги» Координаційний центр з надання правової допомоги повідомляє про проведення з 18 листопада 2017 року по 23 січня 2018 року конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – конкурс).

Для участі у конкурсі адвокатам необхідно:

  1. 1)Зареєструватися на веб-сторінці http://contest.legalaid.gov.ua з 18 листопада до 17 грудня 2017 року включно, де заповнити онлайн анкету та біографічну довідку; зазначити адресу електронної пошти для отримання інформації у зв’язку з конкурсом та регіон, у якому адвокат проходитиме індивідуальну співбесіду з конкурсною комісією; завантажити посвідчені (підписані) адвокатом скановані копії заяви, усіх заповнених сторінок паспорта (чи іншого документа, що посвідчує особу), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та мотиваційного листа (у довільній формі обсягом до 500 слів).

УВАГА! За фактом реєстрації адвокат отримає повідомлення Координаційного центру з надання правової допомоги про прийняття заявки на опрацювання. Після перевірки наявності надісланих копій документів, адвоката буде поінформовано про їх відповідність чи невідповідність встановленим вимогам за вказаною адвокатом адресою електронної пошти. У разі отримання повідомлення про невідповідність документів встановленим вимогам реєстрацію можна пройти повторно (до завершення строку реєстрації).

  1. 2)Впродовж 19 – 25 грудня 2017 року включно пройти дистанційний курс «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги», ознайомившись з його матеріалами та склавши перевірочні тестові завдання, що оцінюються автоматично (адреса веб-сторінки дистанційного курсу, логін та пароль будуть зазначені в електронному повідомленні Координаційного центру з надання правової допомоги).
  2. 3)Впродовж 9 – 12 січня 2018 року (конкретні дата, час і місце проведення будуть повідомлені кожному адвокатові додатково) пройти індивідуальні співбесіди з конкурсною комісією, під час якої адвокати оцінюватимуться за критеріями мотивації до надання безоплатної правової допомоги, комунікабельності, емоційної врівноваженості, вміння представити приклади надання правової допомоги. 

УВАГА! Під час проходження співбесіди із конкурсними комісіями адвокати повинні предявити оригінали паспорта та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Крім того, з 27 по 29 грудня 2017 року включно конкурсні комісії розглядатимуть подані адвокатами документи, оцінюючи адвокатів за критеріями стажу адвокатської діяльності, наявності або відсутності застосованих до адвоката дисциплінарних стягнень та враховуючи результат проходження адвокатом дистанційного курсу «Вступ до системи надання безоплатної правової допомоги». Цей етап відбувається без персональної участі адвокатів.

Адвокати, які пройдуть конкурс, залучатимуться до надання безоплатної вторинної правової допомоги на постійній основі за контрактом або на тимчасовій основі на підставі договору відповідно до Порядку і умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затверджених постановою КМУ від 11.01.2012 № 8.

Контакти для зворотного зв’язку з адвокатами:

Поплавська Галина Євгенівна, заступниця начальника відділу взаємодії з адвокатами та органами адвокатського самоврядування управління забезпечення якості правової допомоги Координаційного центру з надання правової допомоги, (044)  364 17 59 (понеділок – четвер: з 09:00 до 18:00, п’ятниця: з 09:00 до 16:45, обідня перерва із 13:00 до 13:45), This e-mail address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it. "> This e-mail address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it. .

_______________________________________________

Переглянути порядок і умови проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджений постановою КМУ від 28 грудня 2011 р. № 1362 (у редакції постанови КМУ від 9 серпня 2017 р. № 575).

Переглянути Порядок і умови укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затверджені постановою КМУ від 11.01.2012 № 8.

Переглянути наказ Мін’юсту від 13.11.2017 № 4300/7 «Про проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги».

Переглянути Порядок оцінювання адвокатів за результатами конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджений наказом Мін’юсту від 13.11.2017 № 3552/5 .

УВАГА! Переглянути Порядок оцінювання адвокатів за результатами конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджений наказом Мін’юсту від 13.11.2017 № 3552/5 можна за посиланням:

http://www.legalaid.gov.ua/images/docs/nakaz_MoJ_poriadok_otsinky.pdf

 

 adv poryadok

 

Оголошення для депутатів районної ради VII скликання

До уваги депутатів Окнянської районної ради

VІІ скликання!


 2 листопада 2017 року о 10.00 годині в малому залі районної ради (смт. Окни, вул. Комарова, 2), відбудеться пленарне засідання вісімнадцятої сесії районної ради VІІ скликання.


Основні питання порядку денного:


- Про внесення змін до складу постійних комісій районної ради.

- Про внесення змін до персональний складу Президії районної ради.

- Про звіт районної державної  адміністрації про виконання районного бюджету за 9-ть місяців 2017 року.


Окнянське бюро безоплатної правової допомоги інформує

Порядок встановлення факту батьківства та материнства

 У зв’язку з подіями останнього часу, які мають місце в Україні, серед справ про визнання батьківства в судовому порядку та оспорювання батьківства, все більшу кількість у відсотковому відношенні займають справи про встановлення факту батьківства в судовому порядку. Сьогодні молоді люди доволі часто створюють цивільні шлюби, не намагаючись узаконити свої відносини. У кінцевому підсумку це ускладнює відносини особи з державою, яка визнає лише шлюби, які зареєстровані в державних установах - ДРАЦС. І хоча в Україні немає статистики щодо кількості цивільних шлюбів, але в новому СК України питанню цивільних шлюбів вперше приділено значну увагу, оскільки дане явище має місце в суспільному житті.

Ця категорія справ, отримала своє нормативне закріплення в Сімейному кодексі України і є новою не лише для матеріального права, але в першу чергу і для цивільного процесуального права, зокрема його окремого провадження. Підставою до розгляду таких справ є не лише відсутність в них спору про право, але і не можливістю вирішити дане питання в інший не судовий спосіб, оскільки факт батьківства чи материнства встановлюється лише в разі смерті батька чи матері дитини, які не перебували в шлюбі. Юридичною основою до цього є ч. 3 ст. 234 ЦПК України, відповідно до якої "у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про встановлення режиму окремого провадження за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом". Такий підхід законодавця свідчить про те, що окреме провадження не обмежується лише переліком безспірних справ, а й має можливість до його подальшого розширення за рахунок норм матеріального права.

Як визначає чинне законодавство України, підставою для виникнення прав та обов’язків  батьків дитини є засвідчене від них походження дитини. Таке засвідчення здійснюється органами державної реєстрації актів цивільного стану, в порядку передбаченому Сімейним кодексом України (далі - СК).

Слід звернути увагу, що на відміну від визнання та оспорювання батьківства, справи про встановлення факту батьківства розглядаються виключно у випадку смерті чоловіка (оголошення його померлим), який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини та якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Статтею 130 СК України визначено, що у випадку смерті чоловіка, що не перебував з матір’ю дитини у шлюбі, факт його батьківства можливо встановити в судовому порядку. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Як зазначено у ч.1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

З викладеного слідує, що звертатись з Заявою до суду про встановлення факту батьківства можливо лише тоді, коли особа, факт батьківства якої необхідно встановити, померла або її оголошено померлою. Також необхідною умовою звернення до суду, є вчинений запис про батька у відповідності до ст. 135 СК України.

Питання щодо встановлення факту батьківства (материнства) у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, яка вважалася матір'ю останньої, може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні, оскільки права та обов'язки матері та батька грунтуються на походження від них дитини. Разом з тим при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, чи заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (ч. 1 ст. 135 СК України).

У той самий час у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду (ч. 1 ст. 130 СК України).

До того ж для такого звернення матері дитини до суду повинна бути об'єктивна умова, якою є той факт, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень зроблено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Отже, встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження можливе за кількох умов:

а) смерті чоловіка, який не перебуває у шлюбі із матір'ю дитини;

б) наявності запису у Книзі реєстрації народжень, де відомості про батька записані за вказівкою матері, яка надала своє прізвище своїй дитині;

в) наявності будь-яких відомостей, що засвідчують походження дитини від певної особи.

Заяву про встановлення факту батьківства має право подати до суду мати дитини, опікун або піклувальник дитини, в разі смерті матері під час пологів, чи особа, яка утримує та виховує дитину, родичі, або уповноважений представник закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина, а також сама дитина, яка досягла повноліття (ч. 3 ст. 128, ч. 2 ст. 130 СК України).

Таким чином, дана категорія справ характеризується великою кількістю суб'єктів, які мають право на звернення до суду із заявами про встановлення факту батьківства чоловіка, який помер і який не перебував у шлюбі із жінкою, яка народила дитину. В той самий час усіх цих суб'єктів об'єднує лише одна особливість, вони діють не в своїх особистих інтересах, а в інтересах дитини, оскільки встановлення судом факту батьківства породжує право дитини на спадкування, що передбачається ч.1 ст. 1222 Цивільного кодексу України. Разом з тим за даною категорією справ можуть брати участь і зацікавлені особи, які можуть бути батьками померлого чоловіка, оскільки вони є спадкоємцями першої черги (ст. 1262 ЦК України), чи рідні брати і сестри як спадкоємці другої черги (ст. 1262 ЦК України).

Розгляд справ про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами віднесено до компетенції місцевих загальних судів (ст. 256 ЦПК України). Зазначена категорія справ розглядається в окремому провадженні, яке визначається як вид непозовного цивільного судочинства.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду за місцем реєстрації заявника. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду України (ст. 257 ЦПК України).

Відповідно до ст. 258 ЦПК України, у заяві про встановлення факту батьківства необхідно зазначати наступне:

  • який факт необхідно встановити та з якою метою;
  • причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
  • докази, що підтверджують факт який встановлюється.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно листа Верховного Суду України від 01.01.12 р.,  до Заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:

  • докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
  • довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
  • пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.

За подачу Заяви про встановлення факту батьківства сплачується судовий збір у визначеному законом розмірі.

Крім того, підставою для залишення заяви без руху буде відсутність наступних відомостей:

  • не зазначено, який конкретно факт просить вста­новити заявник,
  • з яких причин неможливо одер­жати або відновити документ, що посвідчує цей факт, якими доказами цей факт підтверджується,
  • до заяви не приєднано довідки про немож­ливість одержання чи відновлення необхідних документів.

Звісно, розгляд таких справ потребує наявності доказів, які б безумовно підтверджували факт походження дитини від чоловіка, якого вважають батьком дитини. Такі обставини можуть підтверджуватися як фото, відео матеріалами сумісного проживання жінки і чоловіка однією сім'єю, їх листами, довідками з місця проживання, медичною документацією (картою породіллі), у тому числі і призначення експертизи щодо ДНК дитини і померлого чоловіка. Звісно, проведення судово-медичної експертизи на ДНК є на сьогодні найточнішим доказом по даній категорії справ. Разом з тим проведення таких експертиз кожного разу буде ускладненим, оскільки таке проведення, як правило, завжди буде пов'язане із ексгумацією останків людини. Тому в кожному разі клопотання можуть бути задоволеними лише в разі невідкладної потреби, коли лише від судово-медичної експертизи залежить встановлення факту батьківства відносно дитини чи відмови у встановленні такого факту. Разом з тим для такої процесуальної дії, як ексгумація, необхідно не лише клопотання заявника, але і дозвіл щодо цього близьких родичів такої людини.

Окрім цього, таке клопотання повинно бути забезпечене фінансово, шляхом внесення коштів на депозитний рахунок суду. Розмір таких коштів визначається витратами житлово-комунальної контори та медичної експертної установи.

У разі ж смерті жінки, яка не перебувала в шлюбі, але вважалася матір'ю дитини, факт материнства може бути встановлений судом. Разом з тим це не стосується випадків сурогатного материнства (ст. 123 СК України).

Заява про встановлення факту материнства приймається судом, якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини другої статті 135 СК України. При цьому заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття (ч. 1 та 2 ст. 132 СК України). Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини (ч. 1 ст. 125 СК України).

Як бачимо, Сімейний кодекс України містить в собі виключно процесуальні питання, які стосуються суб'єктів, які мають право на звернення до суду з питаннями щодо встановлення факту батьківства чи материнства в разі смерті батька чи матері, які не перебували між собою в шлюбі. В Сімейному кодексі України звертається увага і на доказову базу таких фактів. У той самий час сам ЦПК України не зазначає такої категорії прав. Відсутність інформації про дану категорію справ, яка є до того ж новою для окремого провадження, ускладнює можливість звернення особи до суду за захистом інтересів, у першу чергу малолітніх осіб.

 

Окнянське бюро безоплатної правової допомоги інформує

 

Оплата роботи тимчасово відсутнього працівника

 

Якщо працівнику необхідно доручити виконання роботи тимчасово відсутнього співробітника (на період відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності тощо), то побудова трудових відносин має відбуватися в рамках способів, установлених чинним законодавством, а саме:

1) виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;

2) тимчасове заступництво.

Порядок оформлення зазначених вище способів виконання працівниками додаткових обов'язків, а також умови їх оплати регламентуються:

Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП);

постановою Ради Міністрів СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» від 04.12.81 р. № 1145 (далі – Постанова № 1145);

роз'ясненням Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати «Про порядок оплати тимчасового заступництва» від 29.12.65 р. № 30/39 (далі – Роз'яснення № 30/39).

Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника має місце, коли працівник підприємства разом із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, виконує обов'язки іншого, тимчасово відсутнього, працівника (ст. 105 КЗпП і п. 2 Постанови № 1145).

Із наведеного визначення можна виділити відразу три характерні особливості цього способу виконання працівником додаткових обов'язків:

1) працівник виконує покладені на нього додаткові функції без звільнення від основної роботи, яка передбачена трудовим договором;

2) виконання додаткових обов'язків відбувається протягом робочого дня (зміни), з урахуванням нормальної тривалості робочого часу, встановленої КЗпП;

3) виконання додаткових обов'язків припускає заміну працівника, тимчасово відсутнього через хворобу, відпустку, відрядження та з інших причин, коли за ним зберігається місце роботи (посада).

Додаткові функції з виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника покладаються на конкретного співробітника підприємства шляхом видання наказу (розпорядження) керівника.

За додаткове навантаження з виконання обов'язків тимчасово відсутнього співробітника працівнику підприємства, на підставі ст. 105 КЗпП, здійснюється відповідна доплата.

Розмір і умови введення доплати своїм працівникам підприємство встановлює в колективному договорі з дотриманням вимог Генеральної угоди.

Відповідно до додатка 3 до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008 – 2009 роки від 15.04.2008 р. за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється доплата в розмірі до 100 % тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника.

Слід зазначити, що обов'язковість дотримання «генеральних» положень стосується, насамперед, осіб, які брали участь у підписанні генеральної угоди особисто або через своїх представників (лист Мінпраці від 04.07.2008 р. № 435/13/84-08).

Конкретний розмір доплати визначає керівник підприємства в наказі (розпорядженні) про покладення на працівника додаткових функцій з виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Тут слід зауважити, що п. 15 Постанови № 1145 містить перелік категорій працівників, на яких дія цієї постанови не поширюється і які, відповідно, не мають права на доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

До них, зокрема, належать:

– керівники підприємств, установ і організацій, їх заступники та помічники;

– головні спеціалісти;

– керівники структурних підрозділів, відділів, цехів, служб та їх заступники.

Водночас, чинне законодавство надає підприємствам право самостійно вирішувати питання оплати праці своїх працівників. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії та соціальні послуги, а саме: в межах фінансових можливостей передбачати доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника і для керівних працівників підприємства.

Окремим випадком виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника є тимчасове заступництво.

Визначення тимчасового заступництва, порядок його оформлення і оплати наведено у Роз'ясненні № 30/39.

Так, згідно з абз. 1 п. 1 Роз'яснення 30/39 тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю.

Тимчасове заступництво, як правило, застосовується у разі потреби заміщення працівника, що обіймає вищу посаду, тобто йдеться про заміщення керівників усіх рівнів – підприємств, виробництв, цехів, відділів.

Як випливає з визначення тимчасового заступництва, наведеного в Роз'ясненні № 30/39, тимчасовий заступник, на відміну від виконуючого обов'язки тимчасово відсутнього працівника, виконує виключно чужі обов'язки, тобто на період заступництва він звільняється від виконання своєї роботи, обумовленої трудовим договором.

 

Крім того, як і у разі виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, йдеться саме про тимчасове заступництво, тобто припускається заміщення працівника, відсутнього через хворобу, відпустку, відрядження та з інших причин. При цьому, як передбачено п. 2 Роз'яснення № 30/39, призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантній посаді не допускається. Єдиним винятком є призначення на посаду вищим органом управління. У такому разі протягом місяця з дня прийняття працівника до вищого органу управління необхідно подати документи для його призначення на посаду. У свою чергу цей орган у місячний строк з дня отримання документів повинен розглянути питання про призначення працівника.

Тимчасове заступництво за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) керівника підприємства. При цьому обов'язково слід пам'ятати про обмеження, встановлене ст. 33 КЗпП, згідно з яким тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається тільки за його згодою. Тобто і в цьому випадку доручити працівнику виконання додаткової роботи можна тільки з його згоди.

При тимчасовому заступництві працівнику-заступнику виплачується доплата у розмірі різниці між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміняє (абз. 2 п. 1 Роз'яснення 30/39).

Штатним заступникам або помічникам відсутнього працівника (за відсутності посади заступника) різниця в окладах не виплачується. Окрім того, права на отримання відповідної доплати не мають і головні інженери підприємства, установи або організації в період тимчасового заміщення керівника.

Проте, як зазначалося вище, підприємствам надано право самостійно вирішувати питання оплати праці своїх працівників. Тому в колективному договорі вони можуть передбачити виплату різниці в окладах і штатним заступникам, і помічникам керівника підприємства.

Окрім доплати у вигляді різниці в окладах, тимчасовому заступнику може бути нараховано премію (абз. 3 пп. «б» п. 1 Роз'яснення 30/39).

Преміюються тимчасові заступники на умовах і в розмірах, встановлених за посадою працівника, якого вони заміняють. При цьому премія нараховується на посадовий оклад заступника.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за успіхи у праці, винахідливість і особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Доплати та надбавки належать до надтарифних умов оплати праці. Вони, як правило, встановлюються до тарифної частини заробітної плати і тарифної ставки (окладу, посадового окладу). Але чинне законодавство не заперечує проти встановлення фіксованих розмірів доплат і надбавок.

Надбавки мають стимулюючий характер і використовуються для врахування індивідуальних особливостей працівників. Доплати, головним чином, мають гарантований характер і застосовуються для компенсації за умови праці, які відрізняються від нормальних.

Окнянське бюро безоплатної правової допомоги інформує

 

Оплата роботи тимчасово відсутнього працівника

 

Якщо працівнику необхідно доручити виконання роботи тимчасово відсутнього співробітника (на період відпустки, відрядження, тимчасової непрацездатності тощо), то побудова трудових відносин має відбуватися в рамках способів, установлених чинним законодавством, а саме:

1) виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;

2) тимчасове заступництво.

Порядок оформлення зазначених вище способів виконання працівниками додаткових обов'язків, а також умови їх оплати регламентуються:

Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП);

постановою Ради Міністрів СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» від 04.12.81 р. № 1145 (далі – Постанова № 1145);

роз'ясненням Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати «Про порядок оплати тимчасового заступництва» від 29.12.65 р. № 30/39 (далі – Роз'яснення № 30/39).

Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника має місце, коли працівник підприємства разом із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, виконує обов'язки іншого, тимчасово відсутнього, працівника (ст. 105 КЗпП і п. 2 Постанови № 1145).

Із наведеного визначення можна виділити відразу три характерні особливості цього способу виконання працівником додаткових обов'язків:

1) працівник виконує покладені на нього додаткові функції без звільнення від основної роботи, яка передбачена трудовим договором;

2) виконання додаткових обов'язків відбувається протягом робочого дня (зміни), з урахуванням нормальної тривалості робочого часу, встановленої КЗпП;

3) виконання додаткових обов'язків припускає заміну працівника, тимчасово відсутнього через хворобу, відпустку, відрядження та з інших причин, коли за ним зберігається місце роботи (посада).

Додаткові функції з виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника покладаються на конкретного співробітника підприємства шляхом видання наказу (розпорядження) керівника.

За додаткове навантаження з виконання обов'язків тимчасово відсутнього співробітника працівнику підприємства, на підставі ст. 105 КЗпП, здійснюється відповідна доплата.

Розмір і умови введення доплати своїм працівникам підприємство встановлює в колективному договорі з дотриманням вимог Генеральної угоди.

Відповідно до додатка 3 до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008 – 2009 роки від 15.04.2008 р. за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюється доплата в розмірі до 100 % тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника.

Слід зазначити, що обов'язковість дотримання «генеральних» положень стосується, насамперед, осіб, які брали участь у підписанні генеральної угоди особисто або через своїх представників (лист Мінпраці від 04.07.2008 р. № 435/13/84-08).

Конкретний розмір доплати визначає керівник підприємства в наказі (розпорядженні) про покладення на працівника додаткових функцій з виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Тут слід зауважити, що п. 15 Постанови № 1145 містить перелік категорій працівників, на яких дія цієї постанови не поширюється і які, відповідно, не мають права на доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

До них, зокрема, належать:

– керівники підприємств, установ і організацій, їх заступники та помічники;

– головні спеціалісти;

– керівники структурних підрозділів, відділів, цехів, служб та їх заступники.

Водночас, чинне законодавство надає підприємствам право самостійно вирішувати питання оплати праці своїх працівників. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством гарантії та соціальні послуги, а саме: в межах фінансових можливостей передбачати доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника і для керівних працівників підприємства.

Окремим випадком виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника є тимчасове заступництво.

Визначення тимчасового заступництва, порядок його оформлення і оплати наведено у Роз'ясненні № 30/39.

Так, згідно з абз. 1 п. 1 Роз'яснення 30/39 тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю.

Тимчасове заступництво, як правило, застосовується у разі потреби заміщення працівника, що обіймає вищу посаду, тобто йдеться про заміщення керівників усіх рівнів – підприємств, виробництв, цехів, відділів.

Як випливає з визначення тимчасового заступництва, наведеного в Роз'ясненні № 30/39, тимчасовий заступник, на відміну від виконуючого обов'язки тимчасово відсутнього працівника, виконує виключно чужі обов'язки, тобто на період заступництва він звільняється від виконання своєї роботи, обумовленої трудовим договором.

 

Крім того, як і у разі виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, йдеться саме про тимчасове заступництво, тобто припускається заміщення працівника, відсутнього через хворобу, відпустку, відрядження та з інших причин. При цьому, як передбачено п. 2 Роз'яснення № 30/39, призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантній посаді не допускається. Єдиним винятком є призначення на посаду вищим органом управління. У такому разі протягом місяця з дня прийняття працівника до вищого органу управління необхідно подати документи для його призначення на посаду. У свою чергу цей орган у місячний строк з дня отримання документів повинен розглянути питання про призначення працівника.

Тимчасове заступництво за посадою відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) керівника підприємства. При цьому обов'язково слід пам'ятати про обмеження, встановлене ст. 33 КЗпП, згідно з яким тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається тільки за його згодою. Тобто і в цьому випадку доручити працівнику виконання додаткової роботи можна тільки з його згоди.

При тимчасовому заступництві працівнику-заступнику виплачується доплата у розмірі різниці між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміняє (абз. 2 п. 1 Роз'яснення 30/39).

Штатним заступникам або помічникам відсутнього працівника (за відсутності посади заступника) різниця в окладах не виплачується. Окрім того, права на отримання відповідної доплати не мають і головні інженери підприємства, установи або організації в період тимчасового заміщення керівника.

Проте, як зазначалося вище, підприємствам надано право самостійно вирішувати питання оплати праці своїх працівників. Тому в колективному договорі вони можуть передбачити виплату різниці в окладах і штатним заступникам, і помічникам керівника підприємства.

Окрім доплати у вигляді різниці в окладах, тимчасовому заступнику може бути нараховано премію (абз. 3 пп. «б» п. 1 Роз'яснення 30/39).

Преміюються тимчасові заступники на умовах і в розмірах, встановлених за посадою працівника, якого вони заміняють. При цьому премія нараховується на посадовий оклад заступника.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за успіхи у праці, винахідливість і особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Доплати та надбавки належать до надтарифних умов оплати праці. Вони, як правило, встановлюються до тарифної частини заробітної плати і тарифної ставки (окладу, посадового окладу). Але чинне законодавство не заперечує проти встановлення фіксованих розмірів доплат і надбавок.

Надбавки мають стимулюючий характер і використовуються для врахування індивідуальних особливостей працівників. Доплати, головним чином, мають гарантований характер і застосовуються для компенсації за умови праці, які відрізняються від нормальних.

До уваги депутатів Окнянської районної ради VІІ скликання!

До уваги депутатів Окнянської районної ради VІІ скликання!

 3 жовтня 2017 року о 10.00 годині в малому залі районної ради (смт. Окни, вул. Комарова, 2), відбудеться пленарне засідання сімнадцятої сесії районної ради VІІ скликання.

Основні питання порядку денного:

-  Про внесення змін і доповнень до рішення районної ради від 30 грудня 2016 року № 164-VII  «Про районний бюджет Окнянського району на 2017 рік».

Про затвердження спільних розпоряджень голови районної ради та голови районної державної адміністрації прийнятих у міжсесійний період.

 

Просвітницький проект "Я МАЮ ПРАВО"

 

Загальнонаціональний правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!»

 

З метою підвищення правової свідомості українців та інформування громадян щодо використання та захисту їхніх прав у повсякденному житті стартував загальнонаціональний правопросвітницький проект Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!».

В рамках проекту проводиться інформування громадян та надання практичних рекомендацій щодо захисту прав за найбільш актуальними напрямами.

Поширення знань та освітня місія сприяє залученню громадян до правової активності та право свідомої поведінки.

Реалізація проекту відбувається шляхом об’єднання зусиль та інфраструктури Уряду, органів Міністерства юстиції, системи надання безоплатної правової допомоги, міжнародних партнерів та інших зацікавлених сторін.

Старт проекту відбувся 7 червня 2017. Проект презентовано Павлом Петренком та директором USAID Уейдом Уорреном в Кабінеті Міністрів України. Тривалість проекту становить 3 роки (2017–2019 роки).

До географії проекту віднесено всі міста України, включаючи віддалені селища, де функціонують центри та бюро системи надання безоплатної правової допомоги.

Важливим елементом проекту є створення на базі Кабінету Міністрів України моніторингової групи для системного періодичного розгляду ключових справ щодо порушення прав громадян.

Девіз проекту: ЗНАЮ! ДІЮ! ЗАХИЩАЮ!

 

Знаю свої права.

Користуюсь ними і знаю, що треба робити, коли мої права порушують.

Захищаю себе згідно з законами, а держава захищає мене і мої права.

 

Повідомлення проекту у 2017 році

Не знаєш, як вирішити спір?

Забирають бізнес? Відбирають майно?

Вимагають хабара за іспит чи навчання?

Як оформити договір оренди землі?

Як оформити виплату субсидій?

Не сплачуєш аліменти? Наслідки.

 

Більше інформації про проект «Я МАЮ ПРАВО!» - на сайті prаvo.minjust.gov.ua та за номером 0 800 213 103 (єдиний контакт-центр системи надання безоплатної правової допомоги).

 

Нагадуємо, що безоплатну правову допомогу можна отримати у відділі «Окнянське бюро правової допомоги» Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який знаходиться за адресою: вул. Комарова, 2                     (2-й поверх, каб.№22), смт.Окни, Окнянський район Одеська область, графік роботи: з 09:00 до 18:00, без перерви на обід

Оголошення щодо вакантної посади в Окнянському бюро правової допомоги.

Увага!!! вакантна посада головного спеціаліста відділу «Окнянське бюро правової допомоги» Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (декретна посада):

 

кваліфікаційні вимоги:

1.вільне володіння державною мовою;

2.вища юридична освіта (не нижче першого (бакалаврського) рівня;

3.навички роботи  на комп’ютері, достатні для самостійного створення текстових документів, таблиць, презентацій, використання правових довідкових систем та мережі Інтернет;

4.спроможність до ефективної усної та письмової комунікації;

5.аналітичне мислення, спроможність до оперативного пошуку необхідної інформації;

6.спрямування своєї діяльності на задоволення правових потреб клієнта, готовність зрозуміти клієнта і допомогти йому, гідність та повага до гідності інших людей; зацікавленість у суспільно-корисній діяльності;

7.доброчесність і толерантність, порядність, відповідальність, стресостійкість.

Основні завдання:

1.правопросвітництво в територіальних  громадах;

2.надання безоплатної первинної правової допомоги;

3.забезпечення  доступу до безоплатної вторинної правової допомоги;

4.надання безоплатної вторинної правової допомоги;

5.забезпечення доступу до електронних сервісів Міністерства юстиції.

 

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ НАДАЄТЬСЯ ЗА ТЕЛЕФОНОМ (04862) 3-06-56

 

 

 

Я маю право! Міністерство юстицій.

Що таке спір?

Що таке хабар?

Коли розглянуть скаргу?

ПІДСТАВИ ВИЗНАННЯ ШЛЮБУ НЕДІЙСНИМ

ПІДСТАВИ ВИЗНАННЯ ШЛЮБУ НЕДІЙСНИМ

 

      Недійсність шлюбу – це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов'язуються з дійсним шлюбом.

      Щоб шлюб було визнано недійсним, існують такі підстави:

      • недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку (ст. 22 СК);

      • відсутність добровільної згоди чоловіка та жінки, які уклали шлюб (ст. 24 СК);

      • укладання шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною (ст. 24 СК);

      • реєстрація шлюбу з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (ст. 24 СК);

      • перебування особи (осіб), які уклали шлюб, в іншому нерозірваному шлюбі (ст. 25 СК);

      • укладання шлюбу між близькими родичами (ст. 26 СК);

      • укладання шлюбу між усиновителем і усиновленою ним дитиною (ст. 26 СК);

      • приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого подружжя чи їхніх нащадків (ст. 30 СК);

      • укладання шлюбу жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

      У Сімейному кодексі України законодавець таким чином розв'язує це питання, трактуючи шлюб як вид цивільно-правової угоди і розглядаючи його залежно від виду порушення встановлених вимог укладання відповідно або як вид абсолютно недійсної з моменту укладання (нікчемної) угоди, або як відносно недійсної (заперечної чи оспорюваної) угоди.

      Сімейний Кодекс поділяє усі шлюби на 3 категорії, які порушують вимоги укладання шлюбу:

      абсолютно недійсні шлюби:

      • зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

      • зареєстрований між особами, які є родичами по прямій лінії спорідненості, а також між рідними братом і сестрою;

      • зареєстрований з особою, яка є недієздатною.

      шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду:

      • зареєстрований без вільної згоди чоловіка та жінки. Відсутність взаємної згоди при укладанні шлюбу в теорії сімейного права за аналогією з цивільним правом іменують пороком волі при укладанні шлюбу;

      • у разі його фіктивності.

      шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду:

      • між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною без отримання у встановленому порядку дозволу суду на такий шлюб;

      • між двоюрідним братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

      • з особою, яка приховала свою тяжку хворобу;

      • з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

      Але є підстави, коли шлюб не може бути визнаний недійсним: у разі вагітності дружини або народження дитини у шлюбі між: усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, між двоюрідними братом і сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею, з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб (ст. 41 СК).

      Усі інші причини, які не передбачені Сімейним кодексом, не можуть бути підставами для розірвання шлюбу.

      У ст. 42 СК визначено коло осіб, які можуть звернутися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним. Такими особами є:

      • жінка чи чоловік; • інші особи, права яких порушені в зв'язку з реєстрацією цього шлюбу; • батьки; • опікун; • піклувальник дитини; • опікун недієздатної особи; • прокурор; • орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права й інтереси дитини, особи, визнаної недієздатною, чи особи, дієздатність якої обмежена.

      Також ст. 45 СК передбачені правові наслідки визнання шлюбу недійсним. Вони полягають у тому, що визнання шлюбу недійсним анулює всі правові наслідки шлюбу, тобто ніяких прав та обов'язків між особами, що уклали недійсний шлюб, не виникає. При цьому права і обов'язки анулюються не на майбутнє, а з дня укладання такого шлюбу. Суть інституту визнання шлюбу недійсним полягає в тому, що він не лише припиняє правовідносини, які можуть виникнути в майбутньому (це має місце і при розірванні шлюбу), а й поновлює те становище, яке існувало до укладання шлюбу:

      • якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами;

      • той з подружжя, який обрав прізвище іншого з подружжя або спільне прізвище, вважається таким, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави і зобов'язаний повернутися до свого дошлюбного прізвища;

      • особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена;

      • непрацездатний подружжя позбавляється права на отримання аліментів від іншого з подружжя.

      Але, не дивлячись на все це, визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому шлюбі. Щодо таких дітей зберігається презумпція батьківства чоловіка, якщо дитина народиться під час шлюбу чи протягом десяти місяців після визнання такого шлюбу недійсним. Водночас якщо сторони уклали фіктивний шлюб, діяли без наміру створити сім'ю і у фактичні шлюбні стосунки не вступали, то особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство на загальних підставах.

      Стаття 46 СК стосується добросовісного чоловіка чи дружини. Добросовісним чоловіком або дружиною є та особа, що не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу (про недієздатність або про недосягнення іншим шлюбного віку тощо). Добросовісність чоловіка чи дружини встановлюється в судовому порядку.

      Відповідно до ст. 46 СК добросовісна особа (чоловік чи жінка) має право:

      • на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

      • на проживання в жилому приміщенні, в яке вона поселилася в зв'язку з недійсним шлюбом;

      • на аліменти відповідно до закону (статті 75, 84, 86 та 88 СК);

      • на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

"Окнянське бюро правової допомоги" Подільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

     ОГОЛОШЕННЯ!

ВІДДІЛ

«ОКНЯНСЬКЕ БЮРО ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ»

ПОДІЛЬСЬКОГО МІСЦЕВОГО ЦЕНТРУ

З НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ

ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

повідомляє про роботу

МОБІЛЬНОГО ПУНКТУ

 КОНСУЛЬТУВАННЯ ГРОМАДЯН

з ЮРИДИЧНИХ ПИТАНЬ

на базі

Новосамарської сільської ради

Окнянського району Одеської області

Періодичність роботи:

22 вересня 2017 року

з 16.00 до 18.00 год.

за адресою: Одеська область, Окнянський район,

с. Новосамарка –

 в приміщенні Новосамарської сільської ради

 

контактні телефони:

(04861) 2-20-20 +380666204409

Календар новин

<< < Листопад 2017 > >>
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30